Півні  марно  кричать:
Зорі  в  темряві  сплять.
Місяць  чухає  гостру  борідку.
З-поміж  хижих  примар
Оком  світить  ліхтар,
Чимось  схожий  на  квітку  нагідку.
Хоч  терпи,  хоч  ячи—
Все  навколо  мовчить.
Тисне  з  двору    арсенове  небо.
Хто  ж  мій  сон  налякав?
Може,  сам  заблукав,
А  чи  йти  не  бачить  потреби?
Вже  не  ніч,  ще  не  день  —
Час  прозрінь  й  одкровень…
Бачу:  морок  ворушиться  тихо.
Свій  покинувши  схрон,
Серед  сплячих  ворон
Хвацький    танець    гарцює  безвихідь.
Втретє  півні  кричать,
З  ночі  знято  печать.
Білий  голуб  клює  сни  зі  шпанок.
Де  гірчавий  полин,  
Обрій  маками  сплив.
Врешті-решт…  мандариновий    ранок.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: Valentyna_S