Із Прелюдії (5)

Із  Прелюдії  до  роману  Олега  Мінгальова  "Л*йномети  та  Пегас"

5.  Золоті  коні  Гераклідів
Як  стверджує  Міхаіл  Бахтін  у  своїй  праці  "Творчість  Франсуа  Рабле  і  народна  культура  Середньовіччя  та  Ренесансу"  "Так,  например,  в  Риме  и  на  государственном  этапе  церемониал  триумфа  почти  на  равных  правах  включал  в  себя  и  прославление  и  осмеяние  победителя,  а  похоронный  чин  –  и  оплакивание  (прославляющее)  и  осмеяние  покойника".  У  різні  епохи  і  в  різних  країнах  працювали  творці,  що  вдавалися  до  гротеску...  Арістофан,  Сервантес,  Рабле,  Гофман,  живописець  та  карикатурист  Дом'є,  Гоголь,  Кафка,  Маяковський,  Булгаков,  живописці  Корінт,  Шилє,  Пікассо,  Далі...  Тож  автор  використовує  збільшувальну  лупу  у  цій  повісті,  щоб  виявити  у  контрастних  рисах  звичайний  перебіг  абсурду  української  чи  то  російської  дійсності,  котра  в  обох  випадках  нагадує  самогонний  апарат,  що  складається  з  посудин,  котрі  взаємно  переливаються  попри  розбіжність,  але  ж  в  яких  доволі  бурхливо  відбувається  перегонка  оковитої.
Так  в  чому  різниця    між  розвинутими  і  жебрацькими  країнами?  Якщо  є  великі  гроші,  то  будуть  і  геніальні  художники.  Будуть  заможні  та  зголоднілі  до  мистецтва  замовники  -  будуть  і  грандіозні  замовлення  та  відкриються  ще  нові  сторінки  в  світовій  історії  мистецтва.  І  от  давайте  роздивимось  -  які  країни  зараз  можуть  дозволити  таку  собі  нову  "епоху  Відродження"?  Щоб  не  тішитися  ілюзіями  та  зовсім  позбавитись  від  застряглих  у  колективному  сумлінні  кліше,  рецедивів  самозакоханості  -  треба  таки  намагатись  подивитись  на  самих  себе  більш-менш  об'єктивно...  У  наші  часи  білий  простір  сучасних  галерей  став  свого  роду  священним  -  нарівні  з  намоленою  прадавньою  атмосферою  костьолів  та  храмів.  Щоб  влитися  в  цей  культовий  простір  Україні,  може  варто  було  б  розпочати  підтримувати  галереї  на  державному  і  приватному  рівні,  які,  в  свою  чергу,  допомагають  художникам  і  можуть  стати  візитівкою  країни  на  міжнародних  ярмарках?  Розвивати  художні  кластери  з  доступними  майстернями,  у  яких  могли  б  деякий  час  попрацювати  художники  з  інших  країн  та  поділитися  своїм  досвідом?  Ось  цю  саме  ідею  намагався  здавна  втілити  на  рідних  теренах  Новемерос,  скажімо,  у  своєму  мистецькому  проекті  "Мистецтво  замість  гармат".
     Маючи  багатющий  спадок,  сучасні  українці  в  цілому  не  цінують  своє  єство,  свою  ідентичність,  та  воліють  скоріше  перелицюватися  і  хутчіш  стати  поляками  чи  то  італійцями,  або  португальцями...  Зрозуміло,  що  українці  без  власної  сучасної  культури  будуть  виглядати    отими  горезвісними  білими  папуасами  перед  лицем  європейців,  чи  то  американців,  або  індусів,  чи  то  японців.  Тож  неспроста  відтепер  транснаціональні  компанії  зазіхають  на  останній,  але  надважливий  ресурс,  котрий  українці  можуть  скоро  запросто  втратити  під  своїми  ногами  -  а  саме  землю!
Різні  формації  з'являються  або  зникають,  однак  земля  залишається  незмінною.  Вона  була  і  є  категорією  матеріальною  але  і  духовною  водночас,  колискою  праукраїнського  космосу.  А  з  цього  етнічного  котла  виходили  і  троянці,  і  пелазги,  і  етруски,  і  готи,  і  гунни,  і  всі,  насамкінець,  слов'яни.  Саме  сюди,  в  країну  Гілею,  забрів  колись  велетень  Геракл,  шукаючи  своїх  коней  та  втрапив  в  обійми  місцевої  цариці  з  тілом  змії,  як  говориться  у  міфі.  Відсіля  і  назви  міст,  наприклад...  Гадяч,  або  Змієві  вали,  велетенські  рельєфи  з  зображенням  змії  з  висунутим  роздвоєним  язиком  на  скелях  святилища  у  Миколаївській  області,  а  також  древній  символ  скіфських  царів  з  зображенням  драконів.  Так  у  Франції,  у  Сенлісі  на  підлозі  церкви,  котру  збудувала  королева,  Новемерос  бачив  зображення  особистого  герба  королеви  Франції  Ганни  Ярославни.  І  це  були  сарматські  дракони!  Донька  князя  Ярослава  добре  знала,  що  походить  з  роду  царя  македонського  Філіпа,  а  народилась  у  землях,  де  символом  прадавнім  були  саме  дракони.  Отже,  серед  трьох  синів  велетня  Геракла  були  відомі  посеред  нащадків-гераклідів  -  Скіф  та  Гелон.  Більське  городище  на  Полтавщині  колись  мало  саме  таку  назву.  Золоті  коні  зустрічали  гостей  на  воротах.  Тому  сармати  гелонські  добре  пам'ятали  від  кого  вони  походять.  Як  наші  так  і  давньогрецькі  геракліди  (та  їх  жерці)  культивували  бога  Сонця  Аполлона.  А  зараз  ми,  їх  нащадки  -  потерпаємо  від  каверз  та  геноцидів,  інспірованих  проти  нашого  населення  в  ложах  жерців  місячного  культу.    І  це  відчуження  землі  зараз  відбувається  не  тільки  за  рахунок  прийняття  відповідних  законів  щодо  розбазарювання  української  землі  крупними  шматками  понад  200  000  г.!  -  провладною  більшістю  у  "верховній  зраді",  керованій  з-за  кордону  чи  то  зсередини  латентною  верхівкою.
Це  відчуження  відбувається  і  на  українських  дорогах,  на  котрих  вже  чатують  новоявлені  "солов’ї-розбійники",  котрі  (як  і  в  буремні  90-ті)  навчилися  вправно  кидати  під  шини  шипи  та  вщент  грабувати  подорожуючих.  Оце  відчуження  разом  з  засмітненням  всієї  території  країни  -  нагадує  прогресуючий  параліч.  Зважити  хоча  б  на  небажання  молоді  знати  неприлизану  історію,  ті  виклики,  які  час  від  часу  постають,  як  старі  граблі,  на  котрі  знову  та  й  знову  наступаємо  ми  та  будуть  наступати  наші    нащадки!
Отже,  без  інформації,  без  науки,  без  знання  історії  своїх  родів  та  без  рішучих  консолідуючих  дій  нації  приречені  і  зникають  на  віражах  Історії  подібно  міражам.  Колись  британський  історик  та  філософ  Арнольд  Тойнбі  «...розглянув  світанок  і  занепад  26  цивілізацій  в  рамках  курсу  історії  людства,  і  зробив  висновок:  що  вони  розцвітали  завдячуючи  успішній  реакції  суспільств  на  виклики  під  керівництвом  мудрих  меншин,  що  складаються  з  лідерів  еліти».  Та  на  жаль,  на  сьогоднішній  день  на  Україні  подібної  еліти,  яка  б  по-справжньому  думала  не  тільки  про  свою  невгамовну  хіть  та  вічно  голодний  шлунок  -  зась.  Чи  має  взагалі  наша  країна  якусь  перспективу  щодо  кристалізації  нової  еліти,  коли  на  наших  теренах  діють    14  біологічних  станцій-лабораторій,  в  яких  вже  приготовлені  штами  нових  вірусів  для  українців,  росіян  і  білорусів...
Однак  знищення  України  шляхом  миттєвого  розпродажу  її  земель  стане  взагалі  катастрофою  для  всієї  індоєвропейської  раси.  Але  ще  одна  загроза  услід  за  штучно  створеними  пандеміями  нависла  над  Україною...  Навіть  у  невеликому  місті  Полтава  у  той  час,  як  людей  під  приводом  карантину  відправили  під  домащній  арешт,  на  так  звану  "самоізоляцію",  почали  тишком-нишком  з'ялятися  потворні  вежі  чи  стовпи  з  начиненням  5G.  А  що  говорити  про  великі  міста!  Якщо  плани  нашої  телекомунікаційної  промисловості  під  зовнішнім  управлінням  на  мережі  5G  втіляться  в  життя,  жодна  людина,  жодна  істота  на  Землі,  включно  з  комахами  і  рослинами,  не  зможуть  уникнути  опромінення  24  години  на  добу  або  365  днів  щороку  таким  радіочастотним  випромінюванням,  рівень  котрого  у  сотні  разів  перевищить  існуючий,  і  тому  жодна  жива  істота  аж  ніде  не  сховається  -  де  б  то  не  було!  Руйнація  буде  відбуватися  занадто  глибоко  і  невідворотньо  на  рівні  ДНК.  Такі  плани  сатанистів  (котрих  час  стікає,  бо  Білл  Гейтс,  як  відомо,  в  американському  Верховному  суді  вже  програв  свою  справу  щодо  обов'язкової  вакцинації!)  на  5G  становлять  невимовну  загрозу,  так  як  можуть  призвести  до  непоправних  пошкоджень  у  всіх  екосистемах  Землі.
Як  же  вистояти  перед  підлими  спокусами  нашій  постгеноцидній  спільноті?  Як  не  зійти  в  небуття  оцьому  талановитому,  але  з  численими  вадами  народу,  що  вже  доволі  розпорошив  по  світу  найбільш  активних,  дієвих,  молодих?  Нації,    котра,  як  жінка  -  зараз  конче  потребує  захисту  та  допомоги...  Агов,  справжні  воїни-чоловіки!

Поза  барханами
Хори  гриміли  з  церкви.
Араби  дівиць  розперти
Тягли  по  куткам,  квартирам.
Та  упокойтеся  миром!
А  після  сиділи  з  кальянами
Та  їхали,  їхали  кланами
Туди,  де  дівчата  безхитросні...
Аж  взимку  носи  дряпав  сніг!
Гареми  свої  поповнити
По  осені  бісові  діти
Встигали  нарешті
Щоб  мандрувать
Шляхи  крізь  пустелю
Свої  торувать
Звичайно,  вже  без  верблюдів
Плодитися  без  прелюдій
З  білявками  з  берега  Ворскли
Та  за  статутом  жорстким
Злигання  по  черзі
В  двобою  безчеснім
З  жінками  творити.
Котилася  Україна
На  Захід,  на  Схід
Та  на  дно...
То  ж  ви  пам'ятайте  одно
Що  честь  та  достоїнство
Мали  твої  прадіди.
Тож  легко,  козаче,  іди
По  світу,  що  став  українським
До  жару  спекотного  свійським!
В  пустелях  барханів
До  чорта  султанів
Та  ханів.
2  Червня  2019  Року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: Олег Мінгальов