ПОЛЮБИЛА, ВЕСНО…

Полюбила,  весно,
ти  вітри  й  дощі...
Поливаєш  чесно
дерева  й  кущі...
                 Й  людей  не  жалієш,
                 не  даєш  тепла...
                 Бува  й  снігом  сієш,
                 хоч  ти  й  не  зима...
Уже  другий  місяць
ти  вже  йдеш,  весна...
Чи  згубила  мудрість,
а  чи  чогось  зла?..
                 Усе  рідше  сонце
                 з  -  за  хмар  вигляда,
                 Закрила  віконце
                 для  добра  й  тепла...
Від  ції  негоди
й  птахи  поховались...
Вибрики  природи
що  ж  скажи  нам  сталось?..
                 Стомилися  люди,
                 і  природа  вся...
                 Лиш  калюжі  всюди,
                 й  сонце  не  сія...
Молимося  Богу,
й  просимо  тебе:
Весняну  погоду
неси  нам  уже  ...
               Будь  великодушна,
               тепла  дай  й  краси...
               І  не  будь  байдужа,
               й  радість  нам  неси...
Бо  ж  ми  від  негоди
багато  втрачаєм...
Й  весняні  пригоди
від  тебе  чекаєм...
               Полюбила,  весно,
               ти  дощі  й  вітри...
               Ну  скажи  нам  чесно,
               чом  сердишся  ти?..
Ми  ж  тебе  чекали,
і  чекаєм  ще...
І  з  теплом  цікавим,
й  лиш  трішки  з  дощем...
             Ти  ж  перестаралась,
               мало  не  щодня,
               дощами    вмиваєш,
               вже  плаче  й  земля...
Ми  ж  благаєм,  весно,
ти  й  нас  полюби...
А  ми  будем  чесно,
тебе  берегти...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: геометрія