Давним - давно у Дикім полі,
Де обіймають Ворсклу береги,
Там , на незайманім просторі
Шуміли неприборкані вітри.
У чаші глиняній світанків
Варилися борщі прийдешніх днів,
І випивали до останку
Сулії полив'Янії дощів
Засмаглі трави. І зп'янілі
Стелилися у ноги скакунів,
Що донесли легенди сиві
Про наших славних прадідів-дідів.
Де коромислом просто з річки
Веселка брала фарби для картин,
Де вечорів жористі стрічки
Вплелися в коси нинішніх віків.
Ми з вами, люди цього світу,
Цієї неймовірної краси
І їй приречені служити
Без ненависті, злоби і війни...
ID: 910208
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2021
автор: Тетяна Акименко