На вулиці весною ще й не пахне,
Але вона вже в нас, в середині душі.
По першим теплим крокам безпорадним
Відчуваємо триумфальне сходження її.
Великий піст… Ми згадуєм минуле:
Христову кров, батіг, вінець,
Гріхи людські, що розіп'яли на Голгофі
Того, хто є Початок і Кінець.
І в тому, звісно, не один Іуда винен,
Не прокуратор, фарисей чи саддукей.
А кожен з нас, бо ми усі любов Господню
Віддали за дріб'язок брудних ідей!
Я винний! Я гідний лише страти,
І вічних мук пекельного життя!
Не здатен я гріховне коло розірвати!
Пускає свою слину сатана!
Молюсь і каюсь, прошу про спасіння,
Свою нікчемність й безпорадність визнаю!
Єдина втіха – пам'ять драгоцінна
Про те що Бог нам вже омив усі гріхи.
На вулиці весною ще й не пахне,
Але вона вже в нас, в середині душі.
В розгарі піст. До Пасхи ще далеко...
Але, повір, Христос уже воістину воскрес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2021
автор: Inmaks