Можливо, я й надумала проблему.
Можливо, я й надумала печаль.
Давили стіни. Кисень їв легені,
Нейрони запікав вселенський жар.
Із лабіринту вирватись – незмога.
Просила допомоги у Богів
І у людей просила допомоги.
Прийшли на поміч кращі з кораблів.
Що, відповідно до морських законів,
Без роздумів змінили строгий курс,
Бо головне – життя, й того хто тоне –
Врятують, лиш розчують тихе SOS.
Бо людяність – то головне в людині,
Бо благородство – не порожній звук.
Є люди щирі і відкриті, й сильні,
І будуть, доки лине серця стук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2021
автор: Пісаренчиха