Стають великі села хуторами...
Роз'їхалася молодь по містах,
Стежки позаростали бур'янами,
а старожили гаснуть на очах...
Порожні хати з відчаю схилились,
Розбиті шибки, як після війни...
Мов сироти, без хазяЇв лишились,
Не родить сад, в горОді - чагарник.
І пусткою стоїть родюче поле -
Немає ні худоб, ні пастуха.
Забиті двері у добротну школу,
У вікнах вітер виє, не стиха...
Вода і та кудись тепер поділась -
Стоять кругом колодязі пусті,
Ставки, озера всохли, обміліли -
Лиш очерету зарослі густі...
Колись людей душили геноциди.
А що тепер? Чи не така ж чума?
Розбиті села, наче інваліди,
І тиша навкруги глухоніма...
Фото з інтернету, с. Гориничі, Рівненщина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2021
автор: ЛУЖАНКА