(з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: У Небі багато місця, би вкласти людські молитви
Смиренних, що благовістять, чи й тих, що гостріші бритви.
Безмежжя усі приймає, вони ж бо сердечні стигми,
Шифрує в КЛЮЧІ й чекає, чи визріють в парадигми.
О.: У серці чистім - Небо
У ньому все пробуває Бог.
Творець усе знає,
Бачить,
Чує...
Від сліз покутних лик промок,
Отого, що іде до Нього.
М.: Забули дорогу люди, уквітчану вченням Божим,
Крокують шляхом облуди і впевнені в перемозі.
Зухвало КЛЮЧІ ламають, кидаючи їх під ноги,
В гордині не залишають надії для рук підмоги!
О.: Ту єдність віднайти із Богом
Злетіти легко
Страждання перейти,
Отримать прощення
Це так важливо!
Отая в Бозі повнота лиш із хреста Спасителя черпати силу
І не здаватися ніколи
Все вперед
То дух до первозданності все лине
Звідки на нас ізійшов ...
М.: Святиться дорога в Небо словами у покаяні́.
Їх приймуть, та знати треба, що слово в живім діянні -
Іти за Христом з хрестами. Нести без жалю та скарги.
А Бог усіма КЛЮЧАМИ, відчинить нам Судні брами.
Марія Дребіт - Оксана Млодзяновська
22.03.2021 Португалія - Україна
на фото -полотно художника Олега Шупляка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2021
автор: VIRUYU