Сумний дощ, не дає нам шансу на зустріч.
Все далі їдуть вогони, в порожньому метро.
Червона лінія розділена моїм сумом.
Коли наступить той день коли ми зустрінемося знов.
Не по мотивам старого кіно ідуть кадри.
І велике питання між тим де я і де ти.
Нові сигарети і старі почуття.
Брудний сірий фільтер.
Це не картина мистецтва.
Немає кінця, ми з тобою не рідня.
Я тебе шукаю по вулицям пів дня.
А другу половину я шукаю себе.
Життя зломалося коли не стало вогня.
І на цих станціях мені дуже тісно.
Ніхто не знає що в голову мені залізло.
Послідній крок, стрибок, лінія.
Простіть люди без тебе не буде і мене.
Моя кінечна станція більше немає виходу.
Треба виходити з гри або залишатися.
Зробив багато шуму.
Труп на станції метро.
У всіх газетах.
Нещасне кохання в людей на вустах.
А на вулиці дощ продовжує кураж.
В страшному сні і не думав що так станется.
Хтось спішив по справам.
А комусь сон снится.
У міста свої хлопоти.
Світ зупинився.
А навкруг мене не люди а просто роботи.
Краще би дома я на все забив.
Пройшов би рік або два.
І я все забув.
Ну що такого я зробив що я тут.
Тепер моє кохання в морг відвезуть.
Просинаюсь в холодному поті жахливий сон.
Запізнююсь по справам одягаю курточку.
Купляю два житона біжу на станцію.
В метро а що там буде далі мені всерівно.
Моя кінечна станція більше немає виходу.
Треба виходити з гри або залишатися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2021
автор: Alkeos Delorean