безмовний, безправний і ще трохи "без"
неначе старий почорнілий протез
лежиш. потихеньку конаєш на дні
зробив все можливе. а точно чи ні?..
давучі ці стіни: повзуть і гудять
зненацька прорве ще якась стара гать
лопатки розправиш, зáхрупоти́ш
вичистиш дно від чужих "двіж-париж"
сто якийсь раз починати з нуля
це не невдача, це просто земля
тут народився й... існуєш? живеш?
тільки не бійся, нема тоді меж
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2021
автор: re_vanta