«Збирав усе речі, чомусь метушився —
Знервований, змучений збирався іти,
Навіть чаю попити таки не залишився,-
Він покинув вже нас, пішов назавжди».
Хлопчик подивився слізно в слід батькові у двері,-
Той навіть на прощання не змахнув рукою,
Сиділа мама собі тихо у кімнаті, закривши обличчя,-
Видно скільки в ній болю.
Син: «Як сказати матусі, що все розумію
І не дам їй пропасти, бо вже справжній мужчина?!
Не дозволю неньку свою ображати,
Щоб рідненька сльози свої більш не лила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2021
автор: Наталія🌷