Скажи: «Кохаю…» квітами,
Що грають самоцвітами…
І серденько жіночеє всміхнеться лиш тобі.
З весняними привітами,
Дощами й снігом вмитими,
Дарують вони радість нам без суму і журби.
Скажи: «Кохаю…» ніжністю,
Щоб не було розбіжності
В тих відчуттях, що пристрасно так ніжаться тіла…
Здивуй мене незвичністю,
І пам’ятатиму крізь вічність я,
Як в почуттях тих трепетних згорала вся до тла…
Скажи: «Кохаю…» поглядом,
І потону я в спогадах
Про мить для двох щасливую, коли зустрілись ми…
Не відчували холоду,
Душа по вінця в солоді
Втішалася краплинками - сніжиночок слізьми…
Скажи: «Кохаю…» вірністю,
І щоб було це в дійсності.
Щоб ми в любові відданій жили, мов голуби…
Втішались щоб буденністю,
Кохались у взаємності
І промовляли з трепетом: « Люби мене…люби…»
11.03.2021
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2021
автор: Любов Таборовець