Тихо стогне стомлена земля,
Плаче небо не стримуючи сліз,
Війни голос чути звіддаля,
Й додолу осипається листячко беріз.
Серце догорає дотла,
Сповнене любові,
Вже квітка волі розцвіла
Й бринить надія в кожнім слові.
Та воля цвіте ціною життя.
Україно, скількох синів твоїх вже нема?
У скількох вже не чути серця биття?
Скількох війна спалила до тла?
2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2021
автор: Вікторія Воля