[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RRBSmQhStAE[/youtube]
Розтав вже лід, зажебоніла річка,
Хвильки веселі подалися в нікуди.
Весну чекає молода смерічка,
Зими пропали вже тепер й сліди.
І потекли струмки, розбуджені весною,
Спросоння не повірили в тепло,
І жваво розмовляли між собою.
Це сонячне проміння припекло.
Тут горобців злетіла ціла зграя,
Давно вони чекали банний день.
І радість цих пташок була безкрая,
Бо про весну таку думки лишень.
І знову погляд кинула на річку,
Листок торішній он кудись пливе.
Ніхто не прочитає того змісту,
З запізненням цей лист комусь несе.
Пройшов вже час, але його ж чекали,
Та винувата в цім була зима.
Вона цей лист старанно приховала,
Спішить, мабуть, листок цей задарма...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2021
автор: Н-А-Д-І-Я