Вдивляюсь в неозору даль,
Вслухаюсь у таємні звуки...
Якась незміряна печаль,
Весну мою веде за руки...
В якійсь безглуздій суєті
Мій час відміряний щезає...
Коли здається, що в житті
Причин для радості немає...
Якби ж то відати мені,
Куди дорога та зникає?
Яку щоразу навесні
Для мене доля простеляє...
...Я на зеленому панно
Життєву істину пропишу.
Що щастя кожному дано,
Хто бачить сонце, й чує тишу!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: majra