Як страшно без віри у себе в цім світі прожити,
Плисти по поверхні чужих, уже справджених мрій,
В свої не пірнути, лише... крадькома ворожити
Й осяяну душу позбавити вихру подій.
Спуститись на землю, не марити, мрії спиняти
Й чужим, але втоптаним шляхом життя все пройти,
Чи власну стежину довіку щомить торувати?
Покинути мрії? Чи варто крізь терни, та йти?
Діждати той час, поки струхла душа заніміє
І вогник останній зітліє в змарнілих очах,
Чи серце мрійливе у власнім багатті не тліє?
Воно в нім палає... І гине в тім полум'ї страх...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: Vita V-D