Ти не бідкайся про людські суди,
А по Слову Божому живи.
Керуйся не лише буквою закону,
А й духом.
В дусі любови і в правді живи,
У завтрашній день
З надією йди.
Не забудь озброїтись вірою.
О! Лукавий стріли свої запускає.
Його мішень - наше серце й душа.
Геть смуток і розпач!
Геть дух лінивства і марнославства!
Силу волі прикладаєм,
Царство Боже здобуваєм.
А суд Божий буде.
Діла наші будуть за нас говорити.
О! Людоньки,
По-людськи треба жити.
А що, суду Божого не боїшся ти?
Хочеш відкупитися?
Та можеш помилитися.
Гординя, самозакоханість, самодостатність твоя,
Людино, віддаляє тебе від Творця.
Та рано чи пізно
Життя приходить до свого кінця.
І хто ж судитиме нас?
Совість. Вона -голос Бога у нашій душі.
А що, коли її немає, то і суду нема?
І можна без совісті жити?
Та без совісті душа пропадає.
Господи, душа твого спасіння шукає!
Бо лише в тобі є життя.
Ось для спасіння Божі Слова.
" Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але
щоб через Нього світ спасся.
Хто вірує в Нього не буде засуджений, хто ж не вірує - той вже
засуджений, що не повірив в ім"я Однородженого Сина Божого.
Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш
полюбили, як світло, - лихі бо були їхні вчинки.
Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до
світла, щоб не зганено вчинків його.
А робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились,
бо зроблені в Бозі вони." ( Ів. 3. 17-21).
" Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові.
Поправді, поправді кажу вам: хто слухає слова Мого, і вірує
в Того, Хто послав Мене - життя вічне той має, і на суд не
приходить, але перейшов він від смерти в життя.
І Він (Отець) дав Йому (Сину) силу чинити і суд, бо Він - Людський
Син. ( Ів.5. 22, 24,27).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: яся