Там де ходили опришки
Лісу залишилось трішки.
Гори зсутулили плечі
Пусто у гніздах лелечих.
З сумом Карпати зітхають.
Сльози в долини стікають.
Ріки завалені сміттям.
Що ми залишимо дітям?
Серце в людини жорстоке.
Думає: "Небо високе.
Небо до всього байдуже".
Та Воно сильне і дуже.
Винних у бідах погубить.
Бо Воно праведних любить.
Любить усе, що створило,
Серцю його те все мило.
Часу залишилось трішки
Хлопе, не йди ув опришки
Хай будуть руки не винні.
Не зогниєш в домовині.
(Псалми 36:9)
"Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені,
а ті, хто надіється на Єгову, успадкують землю."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: Зелений Гай