Я стежину пройду де ще юності мить вирувала
Та душа назавжди ті хвилини чарівні вбирала,
Крок за кроком іду, споглядаючи милі події,
Де у розкоші трав заховались дівочі ще мрії
Ось і рідні місця, і верба вже розкинула віти,
Навіть чути слова такі трепетні, як милі діти,
Заспівало усе під грайливі дитячі мотиви,
Посміхнулось лице, як приємно, що всі ми щасливі
Зелен гай гомонів і нагадував милі хвилини,
Де вже вились у даль незабутні, рідненькі стежини
І трава килимком додавала природі піару,
Кожна мить дорога натискала сердечну октаву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик