[i]Як пахне сіном затишний сарай,
Терпку духмяність зберігають стіни.
Бабуся доїть кізку. Я – дитина,
До козеняти шепочу: Чекай!
Діжде́мося удвох з ним молока,
В цій справі заважати не годиться.
Біленька цівка падає в дійницю...
Як нетерпляче кожен з нас чекав!
Бабуся на малечу позирне –
Крізь марлю мусить молоко зцідиться!
П’ємо солодке, з пінкою, парне
Дівчатко, козенятко й наша киця…[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2021
автор: Білоозерянська Чайка