Як під наркотиком дрімаєм,
Реально суті не сприймаєм.
В пазурях дикої Орди…
Багатство… влада… і суди.
А нам… хрести, мольба, руїни,
Не стане скоро України.
Вставайте ст..до і раби.
Ви ж за півкроку від ганьби.
Та не зівайте ж… ради Бога,
Не сплять і.да й с.нагога.
Нова епоха йде й доба,
Пора позбавитись ж.да.
В тернах зневіри і досади,
Поет засвічує лампади.
За підлість, злобу, за гріхи,
За те, що люде… як лохи.
Глаголят… жабо – язиком,
Забули мову… й з молоком
Забрали розум в них, не мають,
У сні зомбовані дрімають.
Зі слів моїх гарячий гнів
За межі вийшов з берегів.
Слова кресало у поета,
Чекає «обраних» вендета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2021
автор: Волиняка