А я знав, що прийду пізно
І тебе не застану вдома.
Буде пусто, самотньо і слізно…
Хоч давно це вже звично й знайомо.
І це мало нарешті статись
Хоч тягнули з останніх сил ми.
Не бажаючи розлучатись.
Та не встояли…впали безсилими.
І з того перехрестя шляхами
Ми йдемо далі непересічними.
Гроші гострими стали цвяхами
Що до зради припнули навічно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2021
автор: Сергій Аліс