На похмілля кум сердитий
Із кумою став сваритись,
Піднивідив сатана,
І послав куму він ...На...
А кума зраділа дуже,
Ну спасибі любий друже,
За оцю щасливу мить,
Буду я щодня ходить.
Тільки вечір наступає,
Шмиг, й куми уже немає,
Кум надувся ніби сич,
Злий, чекає цілу ніч.
Прийшла вранці, вся щаслива,
Кум не витримав, спитав:
-А куди це ти ходила?
-А туди, де ти послав!
Та щасливо все скінчилось,
Кум з кумою помирились,
Тепер буде кум мій знать,
Як дружину посилать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2021
автор: Амадей