Весно красна, весняночко,
Чого встаєш спозараночку?
Чом зимову ніч обрізаєш?
Ти куди, весно, поспішаєш?
Проростати зерном поспішаю,
Землю квітом весняним встеляю
Кожній брунці слабкій даю силу,
Кожній пташці малій – міцні крила.
Поспішаю вдягтися в зелене,
Розбудити кохання шалене,
Розбудити приспані надії,
З сонця сплЕсти високії мрії,
На лужку для сердитої квочки
Розгубити жовтенькі клубочки.
Нехай спробує квочка, вгадає,
То курча чи кульбабка гуляє.
Із дощу веселкових краплинок
Тре розсипать на кожен будинок,
Для дітей – повні пригорщі сміху,
Що лунатиме мамам на втіху.
Тож ловіть, наставляйте кишені.
Вам насиплю з весни повні жмені.
В повні груди вбирайте повітря
Й парус свій повертайте до вітра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: Волинянка