Можливо, я забуду

Можливо,  я,  колись,  забуду  про  кохання,
Але  не  в  час,  як  душі  мертвих  поруч  нас.
У  поминальні  дні  немає  сподівання,
Є  те,  котре  здіймало  в  грудях  резонанс.

Та  згадка,  що  триножить  серце  і  понині,
Рве  куснями  події,  образи,  слова.
Тремтять  у  пам’яті,  немов  у  павутинні,
Чарівні  миті,  я  ще,  я  ще  не  вдова.

Печаль  і  щастя,  й  сльози,  тепла  поволока
Під  бій  церковних  дзвонів,  в  погляді,  -  одна.
Яка  ж  безтямна  мить  кожнісінька  солодка,
Що  я  її  з  тобою,  милий,  провела.

Зникає  звичне  все,  що  є  мирським  по  праву,
Коли  Господь  благословляє  на  любов.
Присяду  поруч  тебе  на  новеньку  лаву,
Шляхів  багато,  тут  -  вічний  спокій,  ти  його  знайшов.

06.03.21
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: Валентина Ланевич