Приїжджайте, діти, до своєї хати,
з яблуками знову пиріжків спечу...
Ви ще не забули, як колись бувало,-
ви любили друзів ними пригощать?..
А ще, мої любі, наварю узвару,
за столом ми сядем й будем розмовлять...
Й своїх половинок, прихопіть з собою,
і ще й своїх діток теж сюди везіть...
З вами ми згадаєм вечори ласкаві,
коли біля мене ви усі жили...
З вами розмовляла і була щаслива,
у той час для мене травень був завжди...
З чорною косою...Я ж була не сива,
а ви з пиріжками той узвар пили...
Вже давно дорослі і мої онуки,
розбрелись по світу у різні боки...
Війна й пандемія додає всім муки,
та все ж приїжджайте до мене таки...
Я ж усіх чекаю сьогодні й завжди,
ще й мою правнучку привезіть сюди...
Мрії нездійсненні у час пандемії,
я це розумію, та маю й надії,
з часом пандемія все ж таки мине,
тому і молюся я щоденно Богу,
хай швидше цей вірус від нас відійде...
І тоді вже, звісно, відкриють дороги,
і минуть розлуки, й щастя знов гряде...
Де ж ви, мої діти, внуки і правнучка?..
Без вас моя хата пусткою стоїть,
лиш яблуні гілка загляда в віконце,
вона вас чекає так, як і колись,
стукає по шибці, а мені здається,
що то голосочок рідненький дзвенить...
Приїжджайте діти, правнучка, й онуки,-
чи то по одинці, а чи й всі гуртом...
Зникнуть негаразди, а з ними і муки,
сядемо всі разом за одним столом...
Будем розмовляти, згадувать минуле,
й сьогодення, звісно, й майбутнє також...
Діти і правнучка, і внуки цікаві,-
вас чекає хата, а ще більше я,
Вас, мої рідненькі, щодня виглядаю,
ви ж моя надія і любов моя!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: геометрія