Мій (твій) світ

[b]Пусто[/b].  Так  пусто,  що  не  розумію  навіть,  відкриті  мої  очі  чи  ні.  Добре?  Погано?  Цікаво?  Нудно?  Пусто...  Чи  вистачить  слів,  щоб  описати?  Величні  поети  певно  б  змогли,  а  чи  зможу  я?  Що  можу  я?  Говорити,  ходити,  спати,  мріяти,  думати.  Що  можу  я,  коли  довкола  пусто?  Що  можу  я,  коли  не  бачу  нічого?  Дивлюсь  і  не  бачу?Думати?  А  що  можу  я,  коли  в  голові  ні  однієї  думки?  

Змусити  себе?  Змусити  себе  осмислити  орнамент  шпалер,  темну  деревину  плінтусу,  рельєфи  люстри.  Змусити  себе  осмислити  минуле.  Майбутнє?  Цей  момент?  А  якщо  цей  момент  це  вже  минуле?  А  якщо  слово  «[b]пусто[/b]»  вже  не  є  пустим,  бо  воно  наповнене  чорнилом?  
 
Широко  відкриті  зіниці.  Заплющені  очі.  Я  часто  уявляю,  що  коли  закриваю  очі,то  весь  світ  зникає.  Куди  зникає?  Світ  справді  зникає,  бо  він  лише  мій.  В  мене  свій  світ,  а  в  тебе  твій.  Коли  я  заплющу  свої  очі  назавжди  ,  світ  зникне.  Я  зникну  і  світ  зникне.  [b]Мій  світ[/b].
Але  не  твій.  Твій  буде  жити.
А  в  моєму  стане  пусто.  Чи  вже  стало?  А  якщо  мій  світ  -  твій  світ.  Коли  стане?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: Анна Кобзар