Кукіль

"Коли  нечистий  дух  виходить  із  людини,
він  блукає  пустелями,  шукаючи  спочинку,
та  не  знаходить  його.
І  тоді  каже:
"Я  повернуся  до  своєї  домівки,  що  полишив”.*
Не  знаю,  чи  маю  достатньо  сили
воювати  з  монстрами,  вовкулаками,  батьком.
Я  тебе  породив  –  я  тебе  і  вб'ю.**
I  love  you.  І  love  you.
I  love  you.  I  love  you.
В  голові  –  хаос  змішав  стихії,
магма  проникла  в  кореневі  зони    вулкану...
Я  ж  такою  як  він  не  стану?
Стану.  Стану.
Стану.  Стану
"Отже,  він  повертається
і  знаходить  місце  своє  порожнім,  виметеним  і  прибраним.
Тоді  він  іде  й  приводить  сімох  інших  духів,
іще  гірших  за  себе."*
Каміння  летить,  втрачається  рівновага.
–  Всі  мої  чоловіки,  геть  звідси,
бо  не  люблять  чужинців  біси!
"Вони  всі  заходять  і  живуть  там."*
Тарарам.  Тарарам.
Тарарам.  Тарарам.
Краплини  освяченої  води
на  ворота,  хвіртку,  його  сліди,
на  вікно,  на  двері  та  на  поріг,
на  нечистих  всіх.
Він,  коли  засинає,  то  часто  зове  на  поміч.
Вони  вдень  висять  на  гілляках  старої  груші,
А  вночі  –  його  душать.
Душать.
Душать.  Душать.
"Тож  тій  людині  стає  ще  гірше,  ніж  було  спершу»*
Я  так  поряд  із  ними  давно  живу.
Сам  лукавий  сіє  кукіль-траву...
Обминає  хату  дрібне  пташа.
Ша!

*  –  Євангеліє  від  Луки  11:24-26
**  –  "Тарас  Бульба"  М.Гоголь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2021
автор: