Осика

-  Зроби  мені  кіл  з  осики.
-  Ми  цивілізовані  люди,  це  все  у  твоїй  голові.  Придумала  і  віриш.
-  Зроби  мені  кіл  з  осики.  Тоді  всі  вони:  рраз  -  і  зникнуть.
-  Відколи  це  в  тебе,  Ла?
-  Та  я  така  й  була.  Вони  постійно  зі  мною  поряд.  В  щасті  і  в  горі.
-  Досить,  ти  мене  цим  дратуєш!
-  Коляд,  коляд,  колядниця,
Добра  з  медом  паляниця.
-  Я  кладу  слухавку!
....................
-  А  без  меду  не  така...
Їх  навколо  човпеться  чимало,
я  от  ніколи  не  рахувала
цих  пищиків  розпецьканих  чортячих,
звисає  люстра  -  і  воно  на  неї  скаче..
бува  таке,  що  й  в  месенджер  напишуть:
чому  ти  так  надовго  з  хати  вийшла?
або  збираюсь  вранці  на  роботу:
"ти  нас  візьмеш  туди  з  собою  (оптом)?"
і  однакові  шарфики  вдягають...
.................
 -  Алло,  ти  заспокоїлась?
-  Не  знаю.  Скажи  хоч  де  вона  росте.
-  Що  саме?
-  Та  ж  осика.
-  Ти  знову  за  своє.  Така  велика,  а  як  дитя,  їй-бо,  себе  ведеш.
-  Авжеж...
-  Я  тебе  хочу,  Ла.  Так  хочу,  як  ніколи.  Перед  очима  в  мене  ти  постійно!  Гарна.  Гола.
-  Вона  уже  -  не  пахощі  й  не  острів  широкої  постелі*...
-  З  мене  досить!
..............
-  Що  скаже  Google?
Росте  осика  -  Полісся,  Лісостеп.
Збереже  від  духів  злих.
Підійде  гілочка
чи  будь-які  вироби  з  осики
для  оберегу.
Відтворюється,  хм,  асексуально.
-  Скажи  нам,  Ла,  ми  що,  такі  негарні?
-  Скажи  нам,  Ла,  ми  що,  тобі  нерівня?
..............
-  Алло.  Пробачиш?  Ти  мені  потрібна.


*  Рільке

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2021
автор: