- Зроби мені кіл з осики.
- Ми цивілізовані люди, це все у твоїй голові. Придумала і віриш.
- Зроби мені кіл з осики. Тоді всі вони: рраз - і зникнуть.
- Відколи це в тебе, Ла?
- Та я така й була. Вони постійно зі мною поряд. В щасті і в горі.
- Досить, ти мене цим дратуєш!
- Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця.
- Я кладу слухавку!
....................
- А без меду не така...
Їх навколо човпеться чимало,
я от ніколи не рахувала
цих пищиків розпецьканих чортячих,
звисає люстра - і воно на неї скаче..
бува таке, що й в месенджер напишуть:
чому ти так надовго з хати вийшла?
або збираюсь вранці на роботу:
"ти нас візьмеш туди з собою (оптом)?"
і однакові шарфики вдягають...
.................
- Алло, ти заспокоїлась?
- Не знаю. Скажи хоч де вона росте.
- Що саме?
- Та ж осика.
- Ти знову за своє. Така велика, а як дитя, їй-бо, себе ведеш.
- Авжеж...
- Я тебе хочу, Ла. Так хочу, як ніколи. Перед очима в мене ти постійно! Гарна. Гола.
- Вона уже - не пахощі й не острів широкої постелі*...
- З мене досить!
..............
- Що скаже Google?
Росте осика - Полісся, Лісостеп.
Збереже від духів злих.
Підійде гілочка
чи будь-які вироби з осики
для оберегу.
Відтворюється, хм, асексуально.
- Скажи нам, Ла, ми що, такі негарні?
- Скажи нам, Ла, ми що, тобі нерівня?
..............
- Алло. Пробачиш? Ти мені потрібна.
* Рільке
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2021
автор: