Вільна

Вільна  від  зради,  неврозів,  чоловіків.
Крім  цього  сонця  ніхто  мене  й  не  зігрів.
Чайки-сестриці  радо  зустріли  криком...
О,  Посейдоне,  дякую,  що  покликав
доню  додому  з  далеких  країв  людських
в  моря  обійми,  щоб  хвилі  усі  гріхи
вимили  з  тіла,  входячи  ніжно-ніжно,
так  як  і  мій  коханий  тепер  у  іншу...
Я  тут  спрада'вен,  здається.  Я  Mort  Vivienne
чую  акорди...  Стихійність  в  піснях  сирен
дика  і  навіжена  і  варта  того,
щоб  мореплавці  свій  передсмертний  стогін
в  пам'ять  пасатів  вкарбований  і  Гольфстрім,
їм  присвятили.  І  тільки  єдиним  їм!
Мойра  Атропа  ріже  безжально  нитку...
Здатна,  Лахесіс,  я  ще  когось  любити?
Крім  цього  моря  мене  ж  не  любив  ніхто...
Темінь  зарилась  мов  риба  в  піщане  дно,
коник  морський  поволі  змінив  свій  колір.
Піна  голубить  тіло  коли  я  гола,
вітер  цілує  перса  мої...  Завмерли
поодинокі  люди...  Іду  на  берег.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2021
автор: