скільки ще треба? двісті чи триста
років?
витягни шию. не буде жодних
пророків.
покірно по колу, тихо котитимеш
скриню:
важко-квадратну. стогнатимеш.
а попроси-но
вийти з потоку, податись в далекі
далі.
в клітці для тебе скреснуть старі
деталі.
гримне ланцюг і знов закровиш
ногами,
створиш пекельно мертвий забутий
гамір.
хто тут зростив для тебе цей світ
позíрний?
сірий маленький мозок
одноквартирний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2021
автор: re_vanta