СПІВЧУТТЯ. притча

***  притча.  оригінальний  сюжет***

Понад  мороком  ночі
Янгол  зла  пролітав.
Царству  темряви  в  очі
Заглядав...  Наглядав...
Він,  по  заході  сонця,
Що  червоне,  мов  кров,
Мав  огледіть  віконця,
Де  творили  “добро”
Можновладці,  і  слуги,
І  прислужники  слуг,
Недолу...  Чи  ДОЛУГІ
(бо  ж  розквітло  навкруг
Їхнім  діям  догідно
Те,  що  бачим  усі...
Навіть  ніц  не  потрібно
Слів  для  тих  “чудасій”...)))
.............................................
...раптом...  Гальма  машини...
Мов  віддалений  вий...
Під  колесами  згинув
Кіт-приблуда  старий....
Теж...  Життєва  “світлинка”...
Він  невдовзі  б  і  сам...
.............................................
...як  над  ним  літня  жінка
Віддавалась  сльозам!..
...як  її  утішало
Незнайоме  дівча!..
..як  обоє  пізнали
Ту  одвічну  печаль,
Що  дає  у  жалобі
Право  ЗВАТИСЬ  ЛЮДЬМИ...
.............................................
-ЩЕ  НЕ  ЧАС  -  Янгол  мовив  -
ПРАВИТЬ  ЦАРСТВУ  ПІТЬМИ,
Доки  людяні  люди
І  стара,  і  дитя,
Світ  леліяти  будуть
Тим,  що  звуть  СПІВЧУТТЯМ.
Для  душею  незрушних
Це  давно  моветон!..
.............................................
...а  просвітлені  душі
Все  ж  помітив...  ХРЕСТОМ.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121030200379

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2021
автор: Серго Сокольник