Неподільна ноша

                                           [i][b]З  тобою[/b]  
                                                           «Я  звикаю  поступово  
                                         зустрічатись  випадково...»[/i]  
                                                                                                           Причина  
–  Пообіцяй  мені  ці  дні,  
коли  уже  і  лютий  плаче,  
і  я  чекаю  на  удачу
і  на  дарунки  весняні.  

Я́к  не  поділимо  остачу,
усе  тобі,  а  не  мені  –
і  наші  кольорові  дні,  
і  ночі  чорні  та  гарячі.  

Усе,  що  випите  давно,  
показує  глибоке  дно
від  мого  берега  до  твого...
тече  вода...  усе  одно
і  з  того,  що  було  дано,
не  залишається  нічого.  

                           [i][b]Не  разом[/b]
                                                                   «  Я  звикаю  зокрема  
                                           зустрічатись  крадькома...»[/i]  
                                                                                                                         Мотив  
–  Тобі  «у  сумі  самоти»  
до  мене  ще  іти  й  іти
одному...  пішки...  як  до  неба.  
А  що  іще  поетам  треба?  

Тобі  –  дорога  суєти
не  так  до  мене  як  до  себе,  
мені  до  іншої  мети,
де  і  поезія  –  плацебо.  

Не  висихає  течія...  
і  тиха  муза,  а  не  я
на  пару  буде  із  тобою...  
У  неї  вищий  пілотаж,
і  піруети,  й  епатаж...  
а  я  побуду  поза  грою.  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2021
автор: I.Teрен