медитуй на ландшафти обридлих помірних широт_
не дратуй зайвим словом приборканих внутрішніх звірів_
ці сеанси аскези у стані тотальний цейтнот_
електричні мурахи прозріння гарцюють по шкірі_
>
твоє дерево бодхі – береза/тополя/верба_
кукурудзяне поле нашіптує мантру тужаву_
між пульсарами скронь затухає зворотня лічба,
вітер з півночі студить гірку заіржавлену каву_
>
заморочена втеча за ґрати периметру гри_
чи у землю зерно, чи на камінь_ амінь_ все єдино_
вкрийся інеєм / прахом / золою /_ завійся / згори_
зазирни в небуття_ ненадовго_ тариф погодинний_
>
свій апокриф допише навернута музою тінь_
відшліфує канон концентратом ужитої рими_
і заплачуть ікони, і з янем зачепиться інь,
і затягне прийдешнє вуаллю сріблястого диму_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: Ки Ба 1