ВЕСНЯНІ РОСЯНІ СВІТАНКИ…

Весняні  росяні  світанки,
уже  не  в  снах,  а  наяву,
Весни  приємні  забаганки,
очима  й  мріями  ловлю...
               Думки  і  мрії  пізнавальні,
               мені  підказує  весна,
               Ловлю  дарунки  геніальні,
               й  ніби    п"янію  без  вина...
Чекаю  я  щось  особливе,
і  від  природи,  й  від  весни...
По  весняному  незлобиве,
хоч,  звісно,  вже  у  однині...
                     Мені  багато  уже  років,
                     колись  жила  у  множині...
                     Мільйони  я  зробила  кроків,
                     давно  живу  вже  в  однині...
Не  нарікаю  я  на  долю,
ну,  однина,  так  однина...
Терплю  розлуки  я  і  болі,
радію,  що  прийшла  весна...
                       Весна  покличе  мене  в  далі,
                       хочаби  в  мріях  і  думках...
                       Не  буде  місця  для  печалі,
                       а  буде  радість  у  очах...
Весняні  росяні  світанки,
любові  сповнені  деньки,
І  вечорів  приємні  згадки,
оновлять  мрії  і  думки...  
                         Життя  покличе  ще  удалі,
                         то  не  біда,  що  я  одна...
                         Діти  й  онуки  без  печалі,
                         всіх  об"єднає  нас  весна...
Весняні  далі  без  печалі,
в  житті  по  -  всяному  бува...
Онуки,  діти,  світлі  далі,
і,  слава  Богу,  я  жива...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: геометрія