На жаль, Весна прийшла із сумом,
Свічки все ті ж на покуті стоять,
Чекали Весну, горе щоб заснуло,
Та сльози душу знову роз’ятрять…
Вже й рік 20-й врешті завершився,
Нова Весна до нас ступила на поріг,
Та смерть не припиняє ще глумиться,
Покутуємо мов якийсь родинний гріх…
О, Господи, почуй мою молитву –
Молюся нині за усіх, хто вже пішов,
Чому Всевишній, мов болючу бритву,
Смерть посилає на родину.., не любов…
Таким життя усім прийшло нам з Неба,
Вік завершивши й путь свій, помирать,
Але яка насправді в Господа потреба,
Щоб часто так в одній родині забирать…
Невже усім, чомусь, судилось одночасно
До Господа на Суд поспішно так піти,
Одним в поважнім віці, іншим і завчасно,
Ще не поживши за для мрій своїх й мети…
На жаль, Весна прийшла з сльозами,
То ж знову свічку поминальну засвітім,
«За упокій!» молитву прошепчім устами –
До Господа новоспочилу душу відпустім…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
1.03.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: Lilafea