[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ec0s-BEstZY[/youtube]
Дивлюся відео, синочку,
В якому ти іще живий.
Його прогляну не разочок –
Тут кожен рух твій дорогий..
Ідеш до мами по стежині,
Яка вела тебе сюди
І квіти ти несеш їй нині.
Адже носив ти їх завжди.
Ти прибігав іще маленьким
Свою біду розповісти,
Лилися сльози тут дрібненькі
З очей дитини-сироти.
Тулився тихо до могили ,
Блудив тихенько в бур’янах
І чув те слово мами: «сину..»,
Та розмовляв із нею в снах.
В них мама ніжно пригортала
І гладила біленький чуб.
Так любо у той час ставало -
У сні лише щасливим був.
А просинався – гули бджоли
І метушились у квітках.
Ти розумів: нема.. ніколи…
Що мама прийде тільки в снах.
І ось – дорослий.. І в цю пору
Тобі ще тільки жить і жить,
Проте війна почнеться скоро
Й підеш Вітчизну боронить.
Не відаєш, що твоя доля
Складає свій підступний план,
Що точить косу вже поволі
Кістлява, щоб косити лан.
Щоби почати жнивне дійство:
Косити молоденький цвіт
Героїв, щоб зібрати військо
Й поповнить ним небесний світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: Ольга Калина