Вечір. Останній день лютого.
Завтра весна.
Я через вікно зупинила погляд на ліхтарі.
Довкола темно, ввесь день за землею
спостерігає сіре небо.
І саме зараз дощить.
Я помітила дощ під тим самим ліхтарем, який довкола себе
Освітлює частину вулиці,
Для перехожих,
якими може бути будь-хто, будь-хто з нас.
Як все в житті заплутано, нелегко й легко.
Здається, спочатку пізнаєш життя,
Пізнаєш любов і дружбу, зраду і біль…
Та я не про це,
Потім звикаєш, звикаєш до життя,
До його незмінної «іти вперед», з часом.
Та ніколи не звикнеш до приходу нової весни!
Прокидається природа і ти прокидаєшся разом з нею.
Як звичайно, зранку на ліжку
І незвичайно, з особливим трепетом
всередині на душі.
І не зрозуміло в чому це щастя?
В ніжній ароматній квіточці цвіту чи листочку нової зеленої травинки?
Щастя. Якби я вміла малювати і було б завдання мені
Намалювати щастя, я б намалювала весну.
А зараз ще поки дощить, враження ,
ніби тільки під світлим ліхтарем.
28.02.2021.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2021
автор: Іра Задворна