Моя хатина, вулиця, село,
І стара липа за причілком хати,
Що ніби когось вийшла зустрічати,
Старі схиливши віти мов чоло.
Та кожне літо пишно ще цвіте,
Рої бджолині радує медами,
Вона як мати тішилася нами
І бачила як швидко ми ростем.
А ми в затінку літньої пори,
Ховались під гіллям її зеленим,
З гілок свистки робили так натхненно,
Вона всі витівки терпіла дітвори.
Та постаріла так як і людина,
Вже і дітей поменшало в селі,
Чіпляється корінням до землі,
Одними лише бджолами любима.
Торкнуся зашкарублої кори,
Яка моє дитинство пам"ятає,
Вона мене здається пригортає,
Та рій про щось наспівує згори.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2021
автор: синяк