Колись залишиш…


Колись  залишиш  інтернет,
Закінчиться  земна  робота.
Все  те,  що  називав  «прогрес»,
Не  треба  буде  ні  на  йоту.

Замовкне  телевізор  твій,
Магнітофон,  комп’ютер,  преса.
Бо  скаже  Бог  для  часу:  «Стій».
Й  пізнаєш:  зайві  вже  словеса.

Більш  не  відкриєш  в  дім  дверей,
Духмяно  не  запахне  кава.
Без  жодних  лишишся  ідей,
І  зникне  в  мить  людськая  слава.

Не  зможеш  вулицями  йти,
Не  буде  шансу  вже  мінятись.
Лиш  згадка  про  сліди  свої,  -
Дасть  поштовх  плакать  чи  сміятись?!

Не  зможеш  книги  більш  читать,
Запізно  буде  щось  вивчати.
Прийде  хвилина,  щоб  мовчать,
І  звіт  за  прожите  давати.

Напевно,  схочеш  щось  змінить,
Напевно,  схочеш  помолитись.
Жагуче  забажаєш  жить,
Щоб  лише  (!)  з  Богом  примиритись.

Запізно  буде!..  Чи  не  так,
Як  жив  байдужим  до  Ісуса?!
Герой  живучий,  ти  –  бідняк?
Ні,  я  судити  не  беруся.

Та  лиш  одне  прошу  –  постій,
І  зваж  свої  пріоритети.
До  Господа  спіши  мерщій.
Бог  жде  тебе  і  любить!  Де  ти?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2021
автор: Лілія Мандзюк