Ах, лебідоньки білі у ластах
По дощатім помості пливуть,
Дуже лагідну скрипку й горласту
Рухи тіл за собою ведуть.
Ах, балет – перевтілені мрії
У еліти серед мужиків.
Від гормонії до істерії
На помості нема берегів.
Тільки часу все треба хутчіше,
За ареною більше очей.
Розгоряються мрії сильніше,
Все тісніш доторкання плечей.
На космічному льоді арени
Знов спіднички та вже ковзани.
І казки і легенди сирени,
Лід холодної бистрини.
Є недолік у більшості танців,
Майже кожен би захотів :
І у звичаях, і у глянці –
Танцювали б жінки без ......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2021
автор: Андрій Ключ