Вот так каждый раз под тобой умираю.
© Copyright: Динго Дин
Початку немає. А потім, як я під ним,
ім'я моє наче Алісавкраїнідив,
в темну безодню, прірву безмежну падаю
разом з цим ліжком, разом з цією хатою
в інакший незримий такий дивовижний світ,
варнякають щось там тихесенько (в голові?)
гук, перелесник, інша нечиста братія,
мабуть не проти зараз отак кохатися
безжально, безтямно, рятунку нема ніде.
Я знала давно вже, що в мене не як в людей,
крики у шибку сизими луплять крилами,
та не попрошу в нього щоб відпустив мене,
палає багаття в первісних його очах –
стрибати й горіти... А десь домовик бурчав
(всі ті дурниці я вже давно не слухаю),
бо вигинаю тіло-зливаюсь з рухами,
гойдаються стовбури яблунь (подібний ритм),
хоча преспокійно дрімають в цей час вітри...
Сила тече із нього до мене річкою,
в ній так багато вічного та магічного.
Таке відбувається тільки як я під ним,
ім'я моє наче Алісавкраїнідив,
схоче – буду Наталкою, схоче – Лідою,
та неодмінно відьмою. За'вжди відьмою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2021
автор: