Ні, не слабка ця дівчина…

Удосталь  налітавшись  у  рожевім  сні,
Розчервоніле  сонця  бгалося  в  світанок.
Торкнулось  ніжно  біглим  променем  фіранок,
Щоб  мрії  розбудить  у  дівчини  в  вікні.

Вона  стояла  й  дослуха́лась  до  весни,  
В  котрої  віршами  в’язалися  тиради.
О,  скільки  обнадій  було  в  них  і  розради!
Як  лунко  розливалися  її  пісні!

В  них  радість  і  життя,  людського  щастя  мить,
І  метушливий  по́спіх  за  думками  літер,
Грядущих  перемін  п’янкий  духмяний  вітер…
В  них  душі  молодих  єднала  диво-нить,

Струмки  тягнули  кучугури  за  гузир
Попле́скатись  в  муругім  топищі  калюжі…
Ні,  не  слабка  ця  дівчина,  а  духом  дужа.
Сам  Прометей  у  неї  вірний  проводир.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2021
автор: Valentyna_S