Весна у груди нагла й напасна́,
в крові́ знайомі ча́стки етанолу.
Голодну душу знуджену і голу
дощу залиє рідина масна.
І вмиєшся, і зм'якнеш, і нова
ітимеш гордо, радісно і прямо
поміж людей у свою рідну яму,
заквітлі очі, в небі голова.
Яка ж постава, о, яка спина́!
Сховайся тінню згорблено за нами,
хай вибілена, світла, але пляма.
Весні лиш тиждень,
не її вина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2021
автор: Сніг_на_голову