Це – справжній бій, не з розповіді знаю,
Коли живеш, але напівживеш.
Коли слова у душу залітають –
І ти долаєш гострі грані меж.
Не день, не два дивилась в очі Лесі,
Як та сльоза на кінчику пера.
Я сповідалась часто поетесі:
Ні тут, ні там мені ще – не пора.
Десь верби-Мавки плакали про весну,
Я скаменіла від болючих фраз.
«Я ще жива, я встану, я воскресну», –
Прошепотіла мантру чи наказ.
Я – українка, виграю цю битву,
Хоча болить, і вже воно – моє.
Читаю вірш, цю Лесину молитву,
Вона мені зламатись не дає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2021
автор: Шостацька Людмила