О', Афіна, Я бачив Саму Золотоволосу Афродіту,
у кольору того ж Хітон вузенький вбрану-одіту,
опоясану в пояс що, як у Венери з сукна сірого.
Бачив з косою гострою Кроноса Чорного.
Він поклав голову горгони на камінь ніжно,
та й взяв із правої руки Афродіти Ліру,
а Вона звела на голову Його корону срібну.
Після Він обійняв Її міцно-міцно.
Я чув, як спина Її хрустіла.
Секунда, мить, пітьма закритих повік,
і Їх ніби, як і не було і нема.
О', Моя Андромеда Кохана,
Те не могло бути просто Сном, видінням,
бо після в торбі своїй ніс Я голову живу у Зміях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2021
автор: Enol