я стану твоїм найболючішим
спогадом
ночами будитиму маревом
стогоном
і десь на холодній дощем битій
вулиці
замолиш богів аби тільки
забулося
як було солодко так палить
зсередини
будеш старим полисілим чи
з дредами
низько впадеш чи літатимеш
птахом
зрину повітрям твоїм сивим
прахом
ґудзиком вирвусь з цупких й ніжних
пальців
більше не хочу привидітись
вранці
тільки навік нас спіткала
халепа:
забили на "хочу" чинили як
"треба".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2021
автор: re_vanta