Ну ось, весна...Вітри полощуть крила.
І з носа, як з горбків, іще тече.
Я так багато у собі відкрила,
Коли спиралась на твоє плече.
Весна, і піднімаються повіки,
І легко дихати, і з пліч гора.
Я знала, що усе це не навіки.
Звичайно, знала, але почала.
Тепер весна. Асфальтом котить води,
І в душах крокуси почнуть рости.
Хай настрій мій залежить від погоди,
А не від слів, які говориш ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2021
автор: Cherry tree