Не такі вже й паскудні ті таргани! Ті таргани, що тікають щодуху від тебе та від сяйва світла, яке ти приніс з собою на темну кухню. Ти знав, що вони в цей час вже вилізли з під плінтуса, вилізли з під тумби та з під пральної машини для того, щоб накинутися на ті крихти їжі та краплинки вина, які ти їм сам залишив на столі та на підлозі. Отже ти сам спровокував їх вилізти із своїх смердючих щілин! А потім ти змусив цілу армію тарганів рятуватися втечею від ненависного для них світла! Вони втекли, вони ненадовго принишкли і люто розглядають тебе з підконтрольних тільки їм щілин. Вони нахабно примружують свої очі, войовничо ворушачи своїми довгими вусиками і жбурляють у тебе свої паскудні тарганячі матюки! А якби у них була зброя, щоб ти тоді робив? Адже тарганів тільки на твоїй кухні ціла дивізія! Якщо ти і далі будеш дивитися на цю проблему крізь пальці вони зможуть озброїтися і напасти на тебе! Невже ти думаєш що таргани отримавши зброю будуть спокійнісінько сидіти у своїй смердючій щілині під плінтусом? Ні! Вони будуть наступати, вони цілим фронтом будуть наступати! Вони спробують взяти тебе у полон та одягнути на тебе кайдани! А потім вони заборонять світло, яке ти носив з собою. І тоді жахлива темрява поглине твою кухню! Невже ти цього хочеш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2021
автор: Ерох2