Якщо ти байдужий до рідної мови,
В душі вмирає краса рідної землі.
Тоді стискають нас свободи окови
І ми, наче, без роду стаєм взагалі.
В безодню знов бездуховності котимся!
...Слова віддзеркалюють душу народу.
Це не байдужий скарб історії, висот.
Вони, мов зерна в колоскові, сила коду.
В процесі творчому незборима мова.
І з нею невтримне природне єднання...
Краса лине завжди у натхненне слово,
До всіх прихильні і почуття кохання.
Земна врода забирає душу в полон:
Цей чудодійний шепіт річок, спів дібров...
Яка то година щаслива, наче сон,
Її зігріває наша вічна любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2021
автор: Маг Грінчук